Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Парафія св. Димитрія Солунського
Україна Івано-Франківська обл.
с. Лісна Велесниця

Парафія св. Димитрія Солунського

   Надвірнянського Благочиння

                 УПЦ-КП 


Життя св. Димитрія Солунського


Проповіді та Статті


Християнину


Біюліотека


Фото


Відео 




          



 

                                                                               


                           

               "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного" 

                          




Слава Ісусу Христу !

Дорогі в Христі брати і сестри, дякуємо за відвідування нашого сайту.

Цікаві статті, проповіді, та новини нашої парафії ви можете подивитися у підрозділі СТАТТІ.

Ваші відгуки, питання та пропозиції можете залишити в підрозділі

ФОРУМ

В цому розділі знаходяться речі які повинен знати хростиянин 

Християнину 

МИР ВАМ !



                                    

                                              

                                                            Християнський календар 


                               

                                                  

                                                     

                               Святий великомученик Димитрій Солунський 
    8 листопада (26 жовтня за ст. ст.) Свята Православна Церква вшановує пам’ять одного із ранньохристиянських великомучеників – святого Димитрія Солунського (Мироточивого). 
    Святий великомученик Димитрій народився у сім'ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув'язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в'язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 р.
    За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі.
    При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія авари оточили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня.
    З VII століття при раці святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: «Миро за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». Тому великомученика Димитрія Свята Церква вшановує як Мироточивого.
    За припущеннями деяких дослідників, св. Димитрій міг походити зі слов’янської родини, можливо тому навіть серед греків у давні часи його вшановували, як патрона слов’ян. У давньоукраїнській літописній традиції зберігся цікавий епізод – описуючи взяття київським князем Олегом Константинополя у 907 р., преп. Нестор Літописець згадує, що перелякані греки вважали, що сам святий Димитрій прийшов їх присоромити за гріхи їхні, допомігши руським воїнам.
    Здавна шанували св. Димитрія на українських землях. Так, у 1057 р. київський князь Ізяслав Ярославович заснував у Києві монастир, посвячений св. Димитрію. 1197 р. великий князь Всеволод Юрійович одержав у дар із Солуні ікону святого великомученика, написану на дошці з його труни, і його сорочку. Дошка також була мироточивою, а миро було цілющим. Згодом ця ікона була вивезена з Києва до Владимира. До речі, обоє згаданих князів – Ізяслав і Всеволод, при хрещенні отримали ім’я Димитрій.
    Росіяни особливо вшановують св. Димитрія як небесного покровителя перемоги князя Димитрія Донського у битві з татарським ханом Мамаєм 1380 р. на Куликовому полі. Ця подія започаткувала звільнення російських земель від панування Золотої Орди та формування об’єднаної держави під покровительством Москви.
    Згідно з уставом Православної Церкви субота напередодні вшанування св. Димитрія вважається поминальною. Молитви за покійних у цей день в Україні завжди супроводжувалися багатою обрядовістю та традиціями. За давнім звичаєм, у деяких регіонах після панахиди влаштовували спільні громадські обіди біля церков. Поминальна трапеза передбачала споживання колива (розварений ячмінь чи пшениця, заправлені медом та родзинками) чи кондаку (у свяченій воді з медом розмочували пшеничний білий хліб). Вдома з цієї нагоди готували найкращі страви, які любили «діди» – спочилі родичі. Перед початком обіду з кожної страви брали по ложці, відкладали в окрему миску і ставили на вікно. Поруч ставили миску, глечик з водою, вішали вишиваний чорними нитками рушник – щоб душі покійних могли вмитись і пообідати з родичами. На могили клали хлібини із запаленими свічками, роздавали хліб бідним і жебракам, подавали їм милостиню.
    У народній традиції збереглися також народні прикмети та приказки, пов’язані із днем вшанування св. Димитрія. Наприклад, кажуть, що коли 8 листопада холодно і сніжно, то весна буде пізньою, а як відлига – будуть зима і весна теплі. «Прийшов Димитрів день — зима влізла на паркан». Кажуть у народі, що «на Дмитра» ріки замерзають. Оскільки у цей час закінчується період весіль, жартували про тих, хто не встиг одружитися: «До Дмитра дівка хитра ( перебирає женихами), а по Дмитрі хоч комин витри (мовляв, згодиться на все)».
    Пам'ять великого християнського мученика вшановується і у Надвірнянському Деканаті. 8 листопада престольне свято відзначає наша Свято-Димитрівська громада с. Лісна Велесниця (настоятель –
ієрей Володимир Солоджук.)


                     

                                                     


                                             

                                             

                                                 Історія Храму

    В серпні 1991 року з ініціативи мешканців села Лісна Велесниця Надвірнянського району, на території початкової школи розпочалось будівництво Храму на честь Святого Великомученика Димитрія Солунського. З духовним піднесенням всі мешканці села включилися в будівництво церкви, допомагаючи власними коштами та будівельними матеріалами. Майстри Лісної Велесниці та довколишніх сіл докладали значних зусиль, щоб побудувати та оздобити церкву.
    8 листопада 1993 року, на свято Дмитрія Солунського Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Іоан (Бойчук) здійснив освячення Храму. 

    Іконостас для церки виготовили майстри з с. Лісна Терновиця, а оздоблювали золотом і розписували храм майстри зі Львова. 

    В 1997 році дерев’яну підлогу було замінено плиткою. 

    1998 року церва була обгороджена дерев’яним парканом.
    З того часу по сьогодення громада села весь час опікувалася храмом. Були оновлені сходи та збудовано накриття над ними. Також встановлено металопластикові вікна й металеві двері. Дерев’яну огорожу замінено на вимурований із каменю пліт.
    В останні й час збудовано дзвіницю, а церковне подвір’я вимощене бруківкою.
    На пожертви громади та стараннями громади всередині Храм має святковий та
охайний вигляд.
    Настоятелями церкви в різний час були:
    о. Михайло Дяк
    о. Василь Филик
    о. Микола
    о. Олег Траско
    о. Любомир Траско
    о. Микола Винник
   о. Володимир Солоджук

                     

                                       


                                                  Настоятель Храму


    Ієрей Володимир Солоджук народився 9 квітня 1989 року в селі Чортовець, Городенківського району, Івано-Франківської області, в родині робітників.

    У 1996 – 2006 рр. – навчання у Коломийській загальноосвітній школі І-ІІІ степенів.
  У 2006 році розпочав навчання в Чернівецькому національному університету ім. Юрія Федьковича за спеціальністю “Теологія” та “Релігієзнавство” (заочна форма навчання). 
  У 2011 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Релігієзнавство", здобувши кваліфікацію релігіє знавця та викладача філософсько-релігієзнавчих дисциплін.

   7 червня 2012 року закінчив Чернівецький національний університет за спеціальністю “Тологія”, успішно захистивши магістерську роботу на тему: “Специфіка богословської концепції святого Апостола Павла ісагогіко-екзкгетичний та герменевтичний аспекти” та здобувши кваліфікацію “Магістр Богослів’я”.

  12 лютого 2012 року, за Божественною літургією в Трьохсвятительському університетському храмі м. Чернівці Високопреосвященним Митрополитом Львівським і Сокальським Димитрієм (Рудюком) хіротонізований в сан диякона.
    4 березня 2012 року, в 1-шу Неділю Великого посту в Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Іоаном (Бойчуком) рукоположений в сан священика.
   Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Іоаном (Бойчуком) призначений настоятелем парафії Святого Димитрія Солунського села Лісна Велесниця         Надвірнянського         благочиння.
   15 квітня 2014 р. - до Дня Святої Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном (Гаталою) нагороджений правом носіння Набедреника.
   2 жовтня 2014 року - з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана включений до cкладу редакційної колегії газети "Коломийський вісник".

   11 квітня 2017 року - до Дня Святої Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном (Гаталою) нагороджений жовтим хрестом.

                     






cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату