Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Слово св. Іоана Золотоустого про Пресвяту Євхаристію




Слово св. Іоана Золотоустого про Пресвяту Євхаристію

Одне з таїнств Церкви – пресвята Євхаристія – містить у собі великий та глибокий духовний зміст. Ми знаємо, що у раю було джерело, з якого брали свій початок звичайні ріки; з трапези ж Господньої течуть ріки духовні. Перші ріки живили дерева, які сягали своїм гіллям самого неба і завжди приносили хороші плоди. Ці дерева ніколи не в’янули. Будь-хто, хто втомився від повсякденних клопотів та праці, нехай іде до духовного джерела і заспокоює свою втому та спрагу, бо це незвичайне джерело відновлює сили, які забрала спека, але ця спека була створена не сонячним промінням, а вогненними стрілами диявола. Це джерело є створене Богом і бере свій початок на небесах. У цього джерела багато потічків, якими керує Утішитель, а посередником при цьому є Син; насильно Син нікого не примушує пити живу воду, бо вона призначена тільки для тих, хто має бажання сам спробувати її скуштувати. Духовне джерело – це джерело світла, з якого виходить проміння правди. Небесні сили завжди збираються біля цього джерела, щоб побачити його невимовну красу та блиск.

Якщо б можливе було – хто вкладе свою руку чи язик у розтоплене золото, тоді б вони стали золотими. Насправді, у матеріальному світі такого ніколи не буде. Зовсім протилежне відбувається у душі людини, коли вона приймає найсвятіші дари. Сильніше від вогню кипить та бурлить духовна ріка, але не опалює, а тільки очищує все, до чого торкається. Кров Христова, пролита на хресті, – це ціна світу. Кров’ю наш Спаситель збудував Церкву і нею прикрасив її. Ті, що цією Кров’ю причащаються, стоять поряд з ангелами, архангелами та усіма небесними силами, одягнені в царську одежу Христову і духовну збрую світла. Вони, немовби одягнулися у самого Царя …

Ця Кров надає нам царського, неземного вигляду; робить нас неповторними, духовно удосконалює, не дає зав’янути нашій душі, бо живить та годує її. Відомо, що людське тіло не могло б існувати без звичайної крові, але без Крові Ісуса Христа безсмертна душа людини втратила б спілкування з Богом.

Божественна Кров, якщо вона достойно прийнята, відганяє від людини демонів, а призиває ангелів і навіть самого Владику ангелів. Біси втікають від того місця, де бачать Кров Владики, ангели, навпаки, збираються там. Пролита на хресті, Кров омила весь світ від гріха. Дуже багато про цю Кров говорить, в посланні до євреїв, святий апостол Павло. Якщо прообраз Крові Спасителя мав таку силу і в єврейському храмі, і в Єгипті, коли нею були помазані косяки дверей, то наскільки більшу силу має правдивий живий образ, оригінал. Кров Христова – спасіння наших душ. Нею душа омивається; вона робить її прекрасною; завдяки їй вона духовно горить. Кров робить наш розум світлішим від вогню, нашу душу – чистішою від золота. Ця Кров проллялася і зробила небо доступним для людини…

О, наскільки великим і незвичайним є таїнство Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, наскільки правдивим є те, що хто приступить до нього з чистою совістю – спасеться, а хто з лукавою думкою – осудженим і покараним буде. “ Бо хто їсть і п’є не достойно, не роздумуючи про тіло, той на осудження собі їсть і п’є” ( I Кор. 11, 29). Якщо ті, хто осквернив царський одяг, караються однаково з тими, що його роздерли, то що дивного в тому, що ті, хто приймає Тіло з нечистою совістю, підпадають під покарання, як і ті, котрі розіп’яли Ісуса Христа. Подивись, на яку страшну кару вказує апостол Павло, говорячи: “ Хто відкидає Закон Мойсея, такий немилосердно вмирає “при двох чи трьох свідках”, – скільки ж більшої кари заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!” (Євр. 10, 28 – 29).

Тому приступимо з чистим сумлінням до страшної трапези Господньої, щоб ніхто не був Юдою, ніхто не був злим, щоб ніхто не був лицеміром, будучи одним у житті, а іншим – у душі. Ісус Христос встановив це таїнство, і Він ним керує. Не людина перетворює дари в Тіло і Кров Христові, але, розп’ятий за нас, Спаситель. Священик, як образ Ісуса Христа, стоїть і виголошує слова освячення, а діє сила і благодать Божа. “Це є тіло Моє…” – сказав Спаситель. Ці слова перемінюють принесені дари і наповнюють благодаттю тих, хто достойно їх приймає. Тому нехай не приступає до священної трапези ні лукавий, ні нечестивий, ні грабіжник, ні грошолюбний, ні п’яниця, ні перелюбник, ні злодій, щоб не причаститися в осудження собі.

Юда був недостойним учасником Таємної Вечері і, вийшовши, видав Господа. Сталося це тому, щоб ти знав, що хто недбало та не достойно приймає святе, до того в першу чергу приступає диявол. Говорю вам про це, не тому, щоб залякати, а, щоб застерегти. Це Жертва – духовна їжа. Коли звичайна страва, потрапивши у хворий шлунок, не лікує його, а завдає болю, не тому, що вона отруйна, а тому, що шлунок хворий, подібне ж буває і з Причастям. Тіло і Кров Христові не лікують хворої гріхом людської душі тому, що вона щиро не покаялася перед споживанням найсвятішої їжі.

Ніхто нехай не підходить з нечистими думками, а наперед очистить своє серце. Ми - храм Бога, якщо чисті. Зробімо ж нашу душу чистою. Як це зробити?

Якщо маєш щось проти ворога, – забудь; постав святу жертву вище свого власного “я”, візьми приклад з Ісуса, Котрий простив своїм ворогам, Христос приніс Себе в жертву, щоб примирити всіх, щоб з ворогів зробити друзів. Він віддав Своє життя за тих, хто ненавидів Його, а ти ненавидиш та гніваєшся на свого ближнього. Як же ти можеш приступати до трапези світу? Владика терпів муки ради тебе, а ти не хочеш забути про свій гнів? Чому? Скажи мені!

Ти скажеш, що ближній тебе сильно образив, причинив багато зла, але це не виправдання. Він не розпинав тебе на хресті, як юдеї розіп’яли Господа. Якщо не простиш ближньому своєму, тоді й Отець твій Небесний не простить тобі твоїх гріхів. З яким розположенням душі ти говориш: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим” ( Мф. 6, 12)? Так само і Кров, яка була проллята на хресті, Ісус віддав за спасіння тих, хто його розпинав. Якщо не вибачиш своєму ворогові, то образиш не його, а самого себе; не йому завдасть шкоди, а самому собі, зробивши себе не достойним і приготувавши собі осудження в день Страшного Суду. Бог ні від кого так не віддаляється, як від людини злопам’ятної, серця наповненого гнівом і душі переповненої ненавистю. Послухай, що говорить Господь: “Тому, коли принесеш ти до жертовника свій дар, і тут згадаєш, що брат твій щось має проти тебе, – залиш тут свій дар перед жертовником, і піди примирись перше з братом своїм, – і тоді повертайся і принось свій дар” (Мф. 5, 23 – 24). Жертва приноситься ради миру, любові між людьми. Для того і Син Божий прийшов на світ, щоб усіх людей примирити між собою. Апостол Павло говорить: “Тепер же примирив (Христос) смертю в людськім тілі, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою” (Кол. 1, 22).

Син Людський прийшов не тільки для того, щоб принести мир у світ, але й зробити нас причасниками Його імені. “Блаженні, – говорить Він, – миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мф. 5, 9). Що зробив Христос, Син Божий, те намагайся робити й ти. Нехай твоє серце переповнює любов, бо любов – корінь, джерело і мати всіх благ. Любов єднає наші душі і не тільки душі, а й тіла, бо ми стаємо єдиним тілом і учасниками одного Тіла. Будьмо ж насправді єдиними, пов’язаними між собою союзом любові. Живучи так, ми зможемо з чистою совістю приступити до страшної трапези, яку подарував нам Ісус Христос.

Джерело 



Создан 25 сен 2012



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату