Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

 

Проповідь на 17 неділю по пятидесятниці




Проповідь на 17 неділю по пятидесятниці

„Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давида!"(Мф.15,22).

Хананейська жінка, про яку згадує сьогоднішнє Святе Євангеліє, була поганкою, у неї важко хворіла донька. Але, як бачимо, вона не зверталася до поганських богів, як її земляки, а прийшла до Ісуса Христа, бо чула про Його чуда. Йшла з великою вірою і твердою надією, благаючи, щоб Він змилосердився над її материнським го­рем, щоб вона не дивилась, як мучиться її дочка. На цей раз Господь не відразу вислуховує її прохання-молитву. Жінка-хананейка з вели­ким терпінням йде невідступно, крок за кроком, не відходячи від Христа, аж учні просять Його вислухати благання цієї скорботної матері. І після тривалого випробовування Спаситель похвалив її сло­вами: „О жінко, велика віра твоя! Хай тобі буде, як бажаєш". І виду­жала її дочка від тієї години (Мт. 15,28).

Дивлячись на цю скорботну хананейську жінку, ми приходимо до висновку, що у нас, християн сьогоднішнього часу, є не менші потреби, щоб із ними звертатись до Ісуса Христа. Це різні біди і нещастя, які зустрічаються у людському житті. А якщо хананейська жінка-поганка шукала допомоги в Ісуса Христа, то тим більше нам, христи­янам, потрібно шукати її тільки у Господа Бога, Який дбає про наше дочасне і вічне добро. Для цього Святе Євангеліє наводить нам приклад віри, надії і любові, яка була у жінки цієї, щоб навчити нас, як ми повинні звертатись до Господа Бога, щоб наша молитва була вислухана. Наша молитва — це розмова бідного створіння зі своїм Творцем, дітей із Батьком. Буває не раз так, що батько відмовляє дитині, не хоче виконати її прохання, але після довгого прохання батьківське серце м'якне, і він задовольняє її про­хання. Так і наш Небесний Батько запевняє нас словами: „Все, чого ви в молитві попросите з вірою, то отримаєте" (Мф.21,22).

Але ж поглянемо на нашу молитву, чи вона подібна до молитви хананейської жінки? Скільки разів буває, що ми неуважно молимось вдома і в Церкві, навіть не вдумуючись в те, чого просимо. Словами ми шепочемо молитву, а думки наші десь в іншому місці, і ми хочемо, щоб така молитва була вислухана. Пам'ятаймо, що Господь вислуховує мо­литву не з уст, а зі серця. Коли ми молимось, в той час і злий не спить, а спокушає нас, підсуває різні непотрібні думки, щоб лише відірвати нашу увагу від щирої молитви, і дуже часто він має у цьому успіх

Ми часто є свідками того, коли людина бажає віддатись молитовно Богу, вона зустрічає дуже багато різних перепон. Тоді прига­даймо, що це ворог нашого спасіння підбирає спосіб, щоб перешко­дити нам. Підступно приступає до нас і ніби шепоче: „Людино, для чого тобі молитва або піст, адже Бога немає, краще віддайся на службу мені і будеш щасливою у цьому житті" Не раз потрібно дуже великої боротьби духовної, щоб отримати повну перемогу над спо­кусником. Бог бажає від нас витривалої молитви, Цього він нас навчив у сьогоднішній притчі. Бог не відразу дає нам те, чого проси­мо, бо хоче нашої витривалої молитви.

Двадцять років перебував Ісаак у молитві і благаннях до Бога, аж вкінці отримав те, що просив. Сам Син Божий лежав лицем до землі в Оливному городі і молився. Тому і ми не потрапляймо у зневіру, тримаймося Христа з щирими молитвами. Амінь



Создан 28 сен 2012



 
cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату