Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на 14 неділю після п’ятидесятниці




Щоб нас розбудити до належного дбання про Царство Небес, Ісус Христос у сьогоднішньому Святому Євангелії розповідає нам притчу, яка повинна всіх нас перейняти найбільшим страхом.


Запрошені гості відмовилися прийти до царя на гостину. Хто з нас, чуючи цю притчу Христову, не подумає собі, як могли бути байдужими люди, яких цар запросив на весілля свого сина. Вони виявили бажання краще піти в поле, на торг, ніж на гостину до царя. А що сталося з ними? Як бачимо, цар їх відкинув від себе, бо на це собі заслужили.


Кого маємо розуміти під цими запрошеними гос­тями? Це ми, всі християни, що маємо у небі взяти участь у вічно­му весіллі Сина Божого, Ісуса Христа. Цей бенкет розпочинається ще тут, на землі, але чи ми йдемо до Небесного Царя на Його запрошення? На превеликий жаль, наші щоденні справи, клопоти і дочасні справи є милішими для нас, приємнішими, аніж дім Бога, в якому Він спосилає на нас Свої небесні ласки, бажаючи зробити нас навіки щасливими. Ми часто живемо так, ніби нас нічого не цікавить: ні небо, ні пекло, - немов би після смерті не існувало іншого життя. І, власне, в цьому є наша дуже велика помилка, цілком подібна до помилки запрошених Євангельських гостей. Тому остерігаймось, щоб нас не спіткала подібна доля, щоб і ми не були виключені навіки з Царства Небесного...


Коли саме людина віддаляється від Бога? Тоді, коли не слу­хає голосу Божого і чинить за своїм бажанням. Байдужа до свого спасіння, не зважає на голос Бога і свого сумління.


Пригадаймо собі, скільки разів промовляло до нас сумління: Втікай від поганих приятелів, із якими ти вже так часто допускався образи Божої, не приставай до тих, що є причиною твоїх чис­ленних гріхів, навернися до Бога, щоб ти зміг колись вічно радіти в небі. А чи слухали ми голосу сумління? Про цю духовну бай­дужість сьогоднішніх людей страшно подумати. Люди, не задуму­ючись, відпадають від Бога, подібно, як гості у сьогоднішньому Євангелії. А Церква Христова, немов дбайлива мати своїх духов­них дітей, сумує над такими духовно байдужими дітьми.

Щоденний досвід показує, що та людина, яка є не вірною Богові у малих речах, дуже легко стає не вірною Йому також у речах великих. Дуже часто людина, споглядаючи на гріх, який панує у світі, заспокоює себе, що тисячі людей не чинять краще, однак Бог не карає їх відразу.


А хіба це не правда, що серед грішних забав, де забувають про Бога, диявол поставив собі трон і наказує приносити йому жертви. А скільки у наших сім'ях та родинах є таких дітей, що не хочуть відвідувати Церкву, не люблять молитися. Інколи сумує серце наше, для чого виховуємо дітей.


Одна дівчина пустилась на грішну дорогу. Вона протягом довгих років грішила, а вкінці диявол почав спокушати її, щоб вона покінчила життя самогубством, навіюючи їй думку, що вона пропаща навіки. І вона, послухавши спокусника, пішла до річки, щоб там утопитись. Але перед тим, як кинутись у воду, вирішила востаннє помолитись. Коли молилася, на неї напав дуже великий страх, і вона втекла від річки. Але спокуса не кидала її, тепер вона вирішила отруїтись. Коли лягала ввечері спати, взяла отруту, щоб її випити. Тримаючи склянку з отрутою в руці, почала знову молитися, один раз, другий, третій, і так заснула. Вранці спросоння почула голос церковного дзвону. Про­будившись, побачила склянку з отрутою в руці. Зворушена і пере­лякана, вона швиденько встала і пішла до Церкви. Як тільки увій­шла в храм, спокуса залишила її. Тоді вона із жалем у серці висповідалась і покаялась у своїх гріхах. Тому дорогі у Христі, брати і сестри, дбаймо про цей весільний одяг нашої безсмертної душі, щоб з душевною чистотою, бути гідними вічної Божої гостини! Амінь

  

 



Создан 09 сен 2017



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату