Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на 28 неділю після п’ятидесятниці

“Один чоловік справив велику вечерю и запросив багатьох” (Лк. 14,16).



Як показує життєвий досвід, люди із різних причин справляють гостини, які не обходяться без запрошених гостей. При цьому потрібно сказати, що кожна гостина вимагає багато фізичної праці та матеріальних затрат. Тому відмова від такої гостини завжди залишає гіркий осадок у серцях господарів, бо гостина — це не що інше, як вияв поваги.


Під виглядом земної гостини, яку зазвичай справляють люди, Господь бажає показати нам Божу гостину і Свою любов до людей яких запрошує щонеділі і що свята в Храм Божий. Та, на жаль, досить заглянути у наші Церкви у звичайну неділю чи свята, щоб переконатися, що багато із нас також не має часу для Бога, шукаючи різних причин на своє виправдання. Тому зміст сьо­годнішньої Євангельської притчі має пряме відношення до нашого життя, бо Ісус Христос, звершивши спасіння людей і давши їм всі чинники до спасіння, запрошує всіх людей скористатися ними. “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;” (Мф. 11, 28). Та, на превеликий жаль, багато людей відмовляють­ся від спасіння. Це, можливо, трохи дивно, але тим не менше, на­справді багато з нас відмовляються від свого особистого добра, до якого закликає нас Господь, бо всі ми покликані Господом і Його Святою Церквою до спасіння, але ж хто з нас цінує це, хто турбуєть­ся про спасіння? Тільки совість кожного з нас відповість на це запи­тання. Отже, покликані є всі, але не всі врятуються. Бог із любові створив людину, дав їй життя і безсмертну душу, розум, почуття, совість і свобідну волю. Бог не тільки дає нам життя, але і все необхідне для нього. Бог дав там також совість, яку неможливо підкупити, бо вона є справедливим суддею і дуже часто до нас промовляє: “Погано поводишся, опам'ятайся!”. Вона вже не одну людину навернула на добру дорогу, бо гріх ходить за нами, як влас­на тінь, не дає нам спокою ні вдень, ні вночі, мучить навіть у сні.


Є ще один шлях, яким Бог провадить нас, людей, до Неба. Це Слово Боже, яке голосить Свята Церква, бо Церква — це школа духовності. “Віра від слухання”, - говорить святий Апостол Павло. Не одній людині Слово Боже відкрило очі і навернуло на добру дорогу, бо Слово Боже сильніше від війська, воно перемогло не одного ворога, навернуло не одного грішника, зворушило не одне закам'яніле серце!


Навіть своїм гнівом Господь Бог навертає людину до Неба. Це все є ніби посланням Божими, які відвертають нас від гріха. Не раз голос Божий промовляє: “Людино, опам'ятайся, покайся!” На перший погляд здається, що всі люди могли б осягнути спасіння. Але ж ні! Тому що багато запрошених та вибраних мало. Прикладів багато, щоб у цьому наочно перекона­тись. Праведний Ной будує ковчег, закликає до покаяння, над ним насміхаються, приходить страшний потоп, із якого рятується лише вісім душ... Содом і Гоморра — це розпусні міста, яких Бог хоче страшно покарати, Авраам просить Бога врятувати заради правед­них, на жаль, їх не виявляється, рятуються лише Лот та його родина, а решта спалені сірчаним вогнем...


За гріхи ізраїльтяни потрапляють у єгипетську неволю на чоти­риста років, із їхніх уст чути нарікання, відтак блукання пустелею, нарешті Обіцяна земля. Але ж було їх шістсот тисяч, а увійшло до Обіцяної землі лише двоє: Ісус Навин і Халев, всі інші — це нове покоління...


Є ще одна дорога — це покаяння, бо гріх панує широко, а покаяння мало. Міста і села стають Содомами і Гоморрами. Між людьми байдужість до молитви і Церкви, забувають про Божі зако­ни. Від правдивого християнства залишається тільки назва „христи­янин". Ми всі покликані до вічного щастя, Бог створив нас для Неба. Здобути це Небо - залежить не тільки від Бога, але і від нас.


Тому, проживаючи на землі, оглядаймося час від часу назад і запитуймо свою совість: “Чи ми на добрій дорозі? Чи наше життя миле Богові?” Людина народжується на цей світ з вели­кими природними дарами, але всі вони можуть лише дочасно ущас­ливити її, а правдиве щастя може дати лише свята віра. Не даймо видерти її з наших віруючих сердець, бо вона є тим світлом, що світить нам на дорозі нашого життя, вона є провідником, який упевнено прова­дить нас до Бога. Милосердний Боже, просвіти нас, скріпи нашу віру, щоб ми повсякчасно любили Тебе і залишали­ся Твоїми добрими дітьми аж до кінця нашого життя, щоб стати нам гідни­ми Твоєї Небесної вечері у Царстві Небесному! Амінь

 



Создан 16 дек 2017



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату