Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Страсна проповідь

«Претерпівий за нас страсті Icyсе Христе, Сину Божий, помилуй нас!»



Основою наших роздумувань сьогодні будуть слова цієї страсної пісні. Ця пісня про терпіння, страждання, муки і смерть Владики нашого світу Ісуса Христа.


Наша земля є долиною вигнання і сліз, куди не поглянь - всюди горе, нужда, смутки, хвороби і біль, всюди страждають люди. Від найдавніших часів мудреці шукали універсального рецепту, як людині позбутись страждань, але не знайшли.


Вихід із зачарованого кола страждань показав нам Господь наш Ісус Христос. Він, будучи Богом, з любові до людей взяв на Себе людське тіло, став людиною, вибрав дорогу страждань, забрав на Свій хрест усі гріхи людства й помер на Хресті. Заради чого? Заради того, щоб відкупити світ від вічної смерті, Господь Своїм терпінням освятив всяке людське терпіння. Його одна сльоза, одне зітхання, одна краплина кривавого поту, тим більше Його Святої Крові, мали таку безконечну вартість, що ними можна було відкупити весь рід людський від гріха і смерті.


То ж задля чого Він так багато страждав? Заради того, щоб кожен із нас міг з довірою взивати до Нього: «Господи, Ти переніс такі терпіння, тому розумієш і мої терпіння, мій біль, мої смутки, тож не залиш мене, а допоможи». Людині, котра страждає, приносить розраду споглядання на Спасителя, Розіп'ятого на Хресті, як добрий лицар не нарікає на рани, коли бачить пораненого короля. Ісус Христос підбадьорює кожного із нас словами, які Він промовив за часів Свого земного життя: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мф. 16, 24). Тому ревні та правдиві християни не зраджують Господа через свої життєві терпіння. Святі люди завжди раділи терпінням, коли ж випробувань не було, вони просили про них: «О Боже, яка то страшна кара, коли Ти не караєш!».


Приклад Ісуса Христа, Котрий смиренно терпів, дає потайну силу і підтримку в часі життєвих людських терпінь. Святе Євангеліє свідчить, що «увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх оздоровляла» (Лк.6, 19). Ісус Христос Сам запрошував людей приходити до Нього: «Прийдіть до Мене усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11, 28).


Коли ж, запитаєте, приходити до Христа? Коли нам найтяжче! Коли нас пригнічує убогість, згадаймо, що Ісус прийшов убогим у цей світ і не мав де голови Своєї прихилити, хоч навіть лисиці мають нори, а птиці небесні - гнізда. Коли нас очорнюють, осміюють, пригадаймо, що Христос допомагав людям, а вони говорили, що біса має і силою князя бісівського Вельзевула творить чудеса. Коли нас зраджують друзі, заспокіймося тим, що Сина Божого за тридцять срібняків зрадив Його найближчий учень Юда. Чи, може, нас турбує те, що ми тяжко працюємо? Але ж Ісус також працював разом зі Своїм опікуном Йосифом. Коли нам буває сумно, пригадаймо, що Господь наш визнав, що сумна Його душа, сумна аж до смерти. Коли ми гірко ридаємо, бо земне життя залишили найрідніші для нас люди, згадаймо, що й Ісус плакав над померлим Лазарем. З огляду на те, що немає такого страждання, яке б першим не пережив за Свого земного життя наш Спаситель, завжди роздумуймо: а як чинив у даному випадку наш Господь Ісус Христос.


Страждання наближає людину до Бога. Багато хто занапастив би свою душу через життєві випробування, якби не Боже Прови­діння. Пригадаймо: коли блудний син оцінив батьківську доброту, щастя жити в батьківському домі й визнав свою невдячність? Тоді, коли потрапив у найбільшу нужду, голод і приниження. Кажуть, що людська душа подібна до горішка - щоб дістатися до смачного зернятка всередині, треба розбити тверду шкаралупу. Так і Боже Провидіння молотком терпінь розбиває тверду оболонку душі людини, щоб видобути з-під неї чесноту праведності.


Люди часто забувають про Бога, коли їм світить сонце дочасного щастя, коли все ведеться добре. Це можна порівняти з тим, що ми не потребуємо зірок на небі вдень, коли яскраво світить сонце, але вночі, коли темно, ми шукаємо ясні зорі й орієнтуємось по них. Люди, коли їм світить сонце земного щастя, часто не бачать Бога, а опинившись у темряві страждань, згадують про Нього, шукають Його і звертаються по допомогу. Народ влучно говорить: «Як тривога, то до Бога». Отож терпіння гартує людські душі.


Подібним чином і Господь життєвим досвідом обробляє людські душі, щоб звільнити з-під оболонки людського тіла образ Спасителя, щоб ми могли зайняти почесне місце у Царстві Небесному.


Люди як доказ своєї любові дарують квіти і подарунки, а Господь на доказ Своєї любові до людини посилає їй життєві випробування, щоб вона змогла ними духовно вдосконалитися. Господь у Святому Писанні повчав, що кого любить, того навідує. Ісус Христос зняв прокляття з терпіння. Своїм розп'яттям на Хресті Він освятив терпіння, що поділяє людей на Два табори, котрі символічно уособлюють два розбійники, розіп'яті на хрестах поряд з Христом. Один із них, визнавши свою вину і справедливість покарання, просив Спасителя хоча б згадати про нього, і цим заслужив прощення й першість входу у Царство Небесне. Другий же, не звертаючи уваги на те, що поряд з ним Спаситель, зневажав Бога: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас», і цим занапастив свою душу навіки.


Терпіння і вічна слава — рідні сестри, тільки терпіння - на землі, а слава — на Небі. Терпіння найкраще знає дорогу до Неба, тією дорогою є Хрест святий, а брамою до Неба є смерть. Чим більше терпінь на землі, тим більша слава на Небі і тим легша смерть. Тож, розважаючи у ці Великопосні дні над терпіннями Ісуса Христа, переймаймось Його святим прикладом. Несімо свої хрести терпіння з Христом-Спасителем, бо від Нього виходить чудодійна сила, яка осолоджує наше земне життя. Святий апостол Лука повчає, що стражданнями спасемо свої душі. Амінь.



Создан 23 мар 2018



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату