Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на Вхід Господній в Єрусалим




Дорогі мої! Сьогодні святкуємо урочисту подію входу Спасителя у Єрусалим. Ісус Христос востаннє в'їжджає у святе місто, щоб завершити діло Відкуплення людського роду...


Назустріч Спасителеві виходить багато народу: чоловіки, жінки і діти з оливними галузками та пальмовим гіллям у руках, радісно співаючи Йому: “Осан­на!” Вулиці, якими проходить Ісус, вистеляються одежами, зеленню та квітами. Всі веселяться, всі радіють, тільки один Ісус чомусь невеселий. Бо Він, як Всевідаючий Бог, читає у серцях народу всю не­щирість, яку вони цими днями проявлять проти Нього. Одне, що приносить радість для Спасителя, це “Осанна” з уст невинних дітей, бо Ісус Христос знає, що діти вітають Його щиро, не по фарисейськи. Ось так відбулося вітання Ісуса на вулицях Єрусалиму більш як двадцять століть назад.


Але, незважаючи на те, що очікувало Ісуса у час Його земного життя, потрібно зазначити, що Ісус більше радів ніж сумував. Він радів, коли до Нього приходили невинні діти, коли тулилися до Його Божого серця, коли брав їх на руки і говорив, що їх є Царство Небес­не. Ісус радів, коли блудний син повертався до батька, а той розкривав перед ним свої обійми і приймав до батьківського дому. Ісус також радів кожному розкаяному грішникові, радів, коли до Бога навертався митар Закхей. Ісус не раз зустрічався і з іншими грішниками, не для того, щоб Своїм авторитетом покривати їхні гріхи. Але для того, щоб їх привести до Бога. Він дуже часто говорив, що для праведних не потрібний лікар, а грішникам; що Він прийшов шукати і спасти те, що загинуло. Радість Ісуса досягла найвищого апогею у квітну неділю, коли побачив навколо Себе радісний натовп людей, які вигукували до Нього: “Осанна Синові Давида!”


Але Ісус не тільки радів, Він також і сумував. Сумував, бо був не тільки Богом, але і Чоловіком, і по-людськи відчував тягар Своїх страждань. Терпів голод, спрагу, співчував людській нужді, особли­во тим, кого пригнічував тягар гріхів. Сумував, коли перед Ним стала ясна картина Його страждань. Його біль ставав ще більший від того, що навіть Його найближчі учні не потішали Його в цих терп­іннях. Хоч перед смертю Він просив їх: “Пильнуйте й моліться”. Але вони, незважаючи на Його прохання, полягали і спокійно спали. А в кількох кроках від них розігрувалась найбільша драма світу: Христос заливався кривавим потом. Нічого дивного, що це викликало у Христа нарікання: “Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця” (Мф. 26, 39), але відразу додав: “втім, не як Я хочу, а як Ти” (Мф. 26, 40).


Але Ісус сумував не тільки з приводу Своїх страждань. Сумував ще й тому, що очима Своєї душі бачив майбутнє, бачив світ, бачив розбиті і посварені народи, бачив всіх тих, які замість того, щоб своїм життям сіяти любов, вони будуть сіяти навколо себе ненависть і незгоду. Ісус також сумував над цими людьми, які сьогодні кличуть: “Осанна”, а вже завтра готові вигукнути: “Розіпни Його!” Це ті сучасні мінливі люди, які за “тарілку сочевиці” готові, як колись Ісав, прода­ти своє Боже синівство! Їх стосуються слова пророка Ісаї: “оцей народ устами Мене поважає, серце ж їхнє далеко від Мене” (Мф. 15, 8). Яка ж то сумна дійсність навколо нас! Скільки облуди і фарисей­ства!


Але і це не спиняє Спасителя у Його спасительному ділі. Він завжди перебуває між нами у Пресвятій Євхаристії, перебуває поміж тисячі й мільйони людей чистих, добрих сердець, які готують Йому хвалу.


Сьогодні стоїмо напередодні великих днів, які до глибини зворушать кожне християнське серце: це дні Христових страстей і смерті на Хресті нашого Спасителя. Тож зі щирим серцем зустрічаймо їх. Постараймося зробити від себе все, щоб Його біль і терпіння були для Нього легшими. Серед Його смутку будьмо для Ісуса Симоном Киринейським, допомагаймо Йому нести Хрест, на якому є також і наші гріхи.


Здається, що це буде для Ісуса найбільшою радістю, якщо люди­на допоможе Богові нести Хрест. Починаймо це робити ще сьогодні, бо страсний тиждень є для цього найбільш придатним часом. Благаймо Господа, щоб ця страшна, кривава жертва Спасителя не пройшла для нас намарне. Але опам'ятала нас та спас­ла наші душі для вічності! Амінь



Создан 31 мар 2018



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату