Парафія Св. Вмч. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на П’ятидесятицю

«Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві, але матиме світло життя»...



Мабуть, усі ми стоїмо, замислившись над цими словами. Вони видаються загадковими на перший погляд, доки не задумаймось над прикладом матері й дитини. Коли дитина народжується, вона одразу не може бачити своєї матері, але відчуваючи її на дотик або на запах коли мама її годує грудьми, дитина одразу заспокоюється і відчуває себе під надійним захистом.


Так дав Господь і людству, коли, заблукані в пустелі, налякані першим місяцем ходи юдеї, які поверталися з єгипетського рабства, опинилися біля Синайської гори. Саме там явився до них Бог. І на знак Його присутності як провідної сили на їхньому шляху, як тієї сили, яка, створивши, провадить через життя і всі народи світу, Він дав їм закон в п’ятдесятий день по виході з Єгипту. І на пам’ять того закону встановлено було день П’ятдесятниці – той день, в який щороку сотні тисяч юдеїв збиралися з цілого світу до Єрусалиму, щоб відзначити свято дарування Богом Закону своєму народові.


День П’ятдесятниці відзначався і через сім тижнів після того, як Христос воскрес із мертвих. І ось саме в цей день приходить відчуття Божої присутности, потужніше за будь-коли пережите людством. Тоді в Єрусалимі перебувала невеличка громада апостолів, яка тяжко переживала свою самоту, особливо протягом останніх десяти днів від Господнього вознесіння. Адже припинилися і періодичні зустрічі із воскреслим Спасителем, до яких апостоли вже почали були звикати. Саме в мить їхньої молитви, сходить на них Дух Святий, щоб назавжди лишитися у Церкві.


І першим знаком цього було переміна апостолів і людей, які зібралися. Вони лишилися самими собою, вони зберегли свої особистості, але слабкодухість, острах, обмеженість – усе це відійшло в минуле. Вони дістали найцінніше – Божу благодать. І те, що було в них, може, сховане від них самих, ожило і розвинулося за одну мить. І неписьменний рибалка із Галилеї Петро, в якому тільки Спаситель вмів побачити за рвучкою вдачею відданість і твердість, назвавши його, Симона з Галилеї, Петром, каменем, за твердість віри, – він відразу промовляє до людей із таким натхненням, що тисячі юдеїв, серед яких, може, були й ті, хто кричав півтора місяці тому: «Розіпни, розіпни Його», – вони навертаються, вони стають християнами.


Ми багато думаємо зараз про правдивість Церкви. Нам важко зараз визначити, де вона є. Нас привчають до думки, що є багато Церков у сучасному світі і всі вони рівні між собою.


Але ми знаємо: Церква є тільки одна, бо одною була апостольська громада, і віруємо ми в Єдину Святу Соборну Апостольську Церкву. І виділення місцевих помісних Церков, автокефальних Церков, очолюваних власними митрополитами чи патріархами, не є ознакою поділу Церкви, а тільки виявом її єдності і багатства у розмаїтості.


Ми є єдиною Церквою, доки визнаємо єдине Євангеліє, доки віруємо в одного Триіпостасного Бога, доки приймаємо сім святих Христових таїнств, дарованих цій Церкві, а через Церкву нам усім, доки ми зберігаємо апостольське спадкоємство свячень, в якому благодать Духа Святого, яка зійшла на апостолів у день П’ятдесятниці передається далі і далі їхнім наступникам. Але найголовніше, ми маємо в Церкві Божу благодать, яка стає помітною тільки глибоко віруючій людині.

Відчувши, що у своїй розмові з Богом ми не є самотніми, і в наших душах чуємо Його теплу та приязну відповідь, а в нашому житті відчуваємо зміни, що засвідчують присутність у житті Його певної руки, якою Він нас провадить через життя, як провадив старозавітній народ із рабства єгипетського в обрану землю. Переживаючи те особливе, таїнственне єднання з Богом, ми стаємо і свідками, і учасниками тієї події, яку особливо вшановуємо сьогодні. Сходження благодатної дії Святого Духа, третьої особи Святої Тройці, яка, зійшовши на Церкву Христову, ніколи її вже не залишає, наповнює Церкву тим світлом життя, яке просвічує нам шлях через усі спокуси до Божого престолу. Амінь.

 

 



Создан 26 мая 2018



Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату