Парафія Св. Вмч. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на 22 неділю після п’ятидесятниці

“Хто має вуха слухати, нехай слухає” (Лк.8,8)



У сьогоднішньому Святому Євангелії Ісус Христос розповідає притчу про сіяча, який сіє зерно. А зерно — це Слово Боже. Ісус Христос Своє Божественне вчення часто викладав у притчах, які брав із щоденного життя людей. У притчі про сіяча Господь порівнює відносини між Богом і людьми, які неоднаково сприймають Його Божественне вчення. Для того, щоб зерно видало свій плід, насам­перед повинно бути добре підготовлене поле, очищене від бур'янів. Беручи за приклад сіяча у полі, Спаситель має на увазі духовного сіяча Божого. Тому бачимо: однакове здорове насіння падало на неоднаковий ґрунт. Одне падало обабіч дороги, інше — на каміння і між терня. Щось подібне діється з Його наукою. Часто так багато праці йде намарно і не видає плодів. Сьогоднішня притча про сіяча і зерно, яке падає на різний ґрунт, має за мету пояснити нам, яку велику роль у нашому житті відіграє Боже Слово. Ми щонеділі і свята приходимо у храм Божий, щоб почути це Слово і зробити його дороговказом нашого життя.


На світі немає більше такої зрозумілої науки, як наука Ісуса Христа, бо Він Сам говорить: “Слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.” (Ін.14, 24). Тому вартість і значення Своєї науки Ісус опирав на авторитет Самого Бога, ніби хотів сказати: “Це Божі, а не людські Слова”.


Коли буває голод, люди їдять все, що трапиться: кору дерев, траву, навіть корінці, аби заспокоїти голод, але ця їжа не насичує їх. Це саме з голодом духовним. Сьогоднішнє людство різним чином старається заспокоїти цей духовний голод, але часто вони шукають не там, де потрібно.


Один мандрівник заблукав у пустелі. У нього вже закінчився весь запас води, його почала мучити спрага. Тепер він ні про що більше не думав, лише про воду. І ось раптом недалеко він побачив один предмет, йому здалося, що це посудина з водою, і він зі всіх сил кинувся бігти до неї. Але яким же було його розчаруван­ня, коли виявилось, що це вузлик із золотом. Засмутившись, манд­рівник пішов далі, не взявши зі собою ні однієї монети. Золото не могло заспокоїти його спраги і врятувати від смерті. Йому потрібна була вода. Так і для заспокоєння духовної спраги потрібна жива вода - Слово Боже — вічне джерело вічного життя. Які щасливі є ті люди, які своїми серцями стали подібні до доброї землі! І, напевне, кожен тут присутній бажав би, щоб це було його серце. Але для того, щоб здійснилося наше бажання, все залежить від нас самих, як будемо сприймати Слова життя вічного.


На смертному ложі лежала одна бідна жінка, будучи вже довгий час вдовою, вона весь цей час проводила в молитві і сльозах. Тепер надходив час розлучатися з цим світом. Біля ліжка стояли її вже дорослі діти і очима, повними любові, споглядали на вмираючу матір. Зібравши останні сили, вона ще раз піднялася з ліжка, поглянула на дітей і промовила: “Діти мої! Я залишаю вам великий скарб”. Діти, дивлячись на матір, здивовано запитували: “Дорога мамо, це не можливо”. Але жінка знову повторювала: “Так, діти мої, я залишаю вам великий скарб, який принесе вас благосло­вення”. З таким Словами вона подала їм Святе Письмо і промовила: “Пам'ятайте, діточки, що у цій святій книзі немає ні одного такого листочка, що не був би зрошений моїми слізьми. Це і є мій скарб, який я залишаю вам. Виконуйте все, що там написано, і будете щасливі”. Слова матері глибоко запали в серця дітей. Згодом вони самі переконались, що Біблія є скарбом, якому немає ціни на землі. Не­хай же це Слово Боже буде і для нас всіх великим, неоціненним скарбом, щоб наш духовний ґрунт видав плоди добрих вчинків, а Небесний Отець не залишив нас без Своєї великої нагороди. Велика є сила Божого Слова, бо воно просвітлює наш розум.


Слово Боже кличе грішника До покаяння. Христос повсякчасно нагадує, покайся, примирися з Богом, бо занапастиш душу навіки! І ця персторога не одного навертає на дорогу до Бога.


Сьогодні ми пізнали, яку користь приносить Слово Боже і як ми повинні слухати його, щоб воно не пішло намарне. Бо хоч роса однаково падає на ріллю і на тернину, і сонце однаково огріває їх але на ріллі буде пшениця, а тернина залишиться терниною. Так і Слово Боже однаково проповідується з Церковного амвону всім вірним, але для нього потрібно відкрити своє серце і прийняти його щиро, як голос Самого Бога, а тоді воно принесе багатий урожай! Амінь

 



Создан 27 окт 2018



Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату