Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на 18 неділю по п'ятидесятниці




ПРОПОВІДЬ НА 18 НЕДІЛЮ ПО П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Дорогі в Христі брати і сестри. Роздумуючи над прочитаним сьогодні Святим Євангелієм, ми приходимо до висновку, що Ісус Христос як Всемогутній Бог міг би і вночі, коли трудились рибалки під час вилову риби, допомогти їм, навіть не з'являючись перед ними. Господь не зробив цього, але говорить їм кинути ще раз сіті, щоб нам наочо показати, Що наша праця без Божого благословення не має ніякого успіху. Біля берега стояли два човни, на одному з них проповідував Хрис­тос. Після цього Ісус Христос звертається до Апостола Петра і гово­рить: „Відплинь на глибину і закинь свої сіті". Але Апостол Петро відповідає: „Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймал але на Твоє слово закину сіті". А закинули і сталося чудо: човни настільки були переповнені рибою, що почали тонути. Тоді Апостол Петро падає до ніг Спасителя і говорить: „Іди від мене Господи, бо я грішна людина" (Лк.5,8). Чудесний вилов риби відкрив Апостолу Петру очі. Того, кого він раніше називав Наставником тепер став Господом, Якому є підвладні земля, вода, риба і вся природа. Дивне чудо вилову риби було наочним діянням сили Божої яка спонукала рибалок Симона-Петра, Якова та Івана піти за Христом, щоб виконати Його волю і стати „ловцями людей.

Призадумаймось сьогодні, а як в цьому плані чинимо ми? Чи йдемо за покликанням Божим? Тому пам'ятаймо слова Апостола Павла: „Хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне" (2 Кор.9,6). Наше життя — це час сівби для майбутнього життя, а саме майбутнє життя — це час жнив. Справи, які ми робимо на землі, - це є, власне, насіння для майбутнього життя. Земля, у яку сіємо, - це наші ближні. Отож, що тут сіємо, те у вічності пожнемо.

У євангельській розповіді про чудо вилову риби є один особливо повчальний момент — припадання Апостола Петра до ніг Ісуса Хри­ста з благанням відійти від Нього, як від людини грішної. В цих словах виявився страх грішної людини перед Божою величчю. Страх Божий і страх перед гріхом мають бути постійними провідниками у нашому житті...

Так в різний спосіб Ісус Христос і до сьогодні кличе до себе людей, кожному дає якесь особливе духовне доручення, щоб і ми ставали „ловцями людей" для Його слави тут, на землі, і на Небі. Тому, подібно до святого Апостола Петра, і ми частіше духовно і молитовно прибігаймо до ніг Спасителя, благаючи не позбавляти нас, грішних, Своєї любові і милосердя.

ПРИКЛАД. „Якщо хочете, щоб навернулася улюблена душа, то терпіть за неї", - так говорив одного разу проповідник до своїх слухачів. Ці слова чула одна дівчина, яка часто бачила, як плакала її мама над вчинками батька. І ось, почувши ці слова, вона прийшла додому, пригорнула матір і сказала: „Мамо, заспокійся, вже не довго буде батько причиною твоїх сліз". Наступного дня дочка під час обіду взяла кусок хліба і чаю, більше нічого не хотіла. „Ти хвора?" — запитала стурбовано мати. „Ні", - відповіла донька. „Іж", - наказав батько. „Сьогодні не буду". Батько прийняв це, як каприз, і залишив її голодною. Ввечері, коли батько прийшов до хати, вона ще не спала і чула знову, як він сварився з мамою, а це викликало в неї сльози. Наступного дня під час обіду знову не їла нічого. Мати засу­мувала, а батько страшенно розгнівався і крикнув: „Я хочу, щоб ти їла!" „Ні, - відповіла дівчина твердо, - доки ти будеш провадити такий спосіб життя, що мама змушена плакати, до тих пір я буду постити, бо так пообіцяла Господу Богу". Батько принизив голову, посмутнів і вже нічого не говорив. Вже наступного дня прийшов швидше з роботи, і дитина раділа і їла з особливим апетитом. Поба­чивши це, батько сам заплакав, він підійшов до дитини, щиро об­ійняв її і промовив: „Ти, бідна мученице, чи так будеш завжди роби­ти?" „Так, тату, так довго, доки ви не поправите свого життя". „Дорога дитино, - промовив зворушено батько, - даю тобі слово, що твоя мама вже не буде через мене плакати".



Создан 05 окт 2012



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату