Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

 

ПРОПОВІДЬ НА 20-ту НЕДІЛЮ ПО П




ПРОПОВІДЬ НА 20 НЕДІЛЮ ПО П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Сьогоднішнє Святе Євангеліє розповідає нам про подію, яка мала місце у м. Наїні. Побачивши похоронну процесію, Господь змилосер­дився над бідною матір'ю-вдовою і промовив до неї: „Не плач!" Підійшовши, доторкнувся до нар, і ті, що несли, зупинились. Тоді І су с сказав: „Юначе, кажу тобі, встань!" (Лк.7,14). Мертвий підвівся і почав говорити. І Він віддав його матері. А присутні прославляли Бога.

Сьогоднішня Євангельська притча пригадує всім нам про дуже поважну справу, яка невмолимо наближається до нас, - це день нашої смерті і похорону. Тією справою люди повинні цікавитись, бо це вирішує їхню долю на всю вічність. Але дійсність показує зовсім інше. Люди живуть так, немовби мали на цьому світі залишатись назавжди.

День нашої смерті, як і день смерті юнака з Наїну, - це день закінчення нашої туземної мандрівки, день, у який переступаємо поріг щасливої чи нещасливої вічності... Як та добра мати, що заспокоює дитину, коли вона опиняється у якомусь нещасті, так і Свята Церква, бажає нас заспокоїти і потішити, тому сьо­годні словами Ісуса Христа промовляє до нас: „Не плач!"

 Смерть чекає всіх нас, але немає причини її боятися. Є різні прикрощі і нещастя, які навідують людей у їхньому житті. Найбільшим ворогом, який нищить душу, є важкий гріх. Пам'ятаймо, що наша душа вийшла від Бога і змушена знову повернутися до Бога. Тому до цієї важливої миті ми повинні бути завжди готовими.

ПРИКЛАД. Один душпастир пише ось що: „До мене прийшла одна мати і розповіла, що двадцять кроків тому важко занедужав її син, якому тоді було лише чотири роки. Був уже присмерті. Тоді вона нарікала на Бога. А сьогодні, коли проминуло вже двадцять років, син, якого вона вирвала з рук смерті, відрікся святої віри, живе з чужою жінкою, а тепер потрапив до тюрми.

На жаль, таких матерів сьогодні є багато. Можливо, вони є і між нами. Коли над їхньою дитиною нависла загроза смерті, вони готові стати на боротьбу з Богом. Але коли ж їм цю дитину забере душевна смерть, тоді вони, крім нарікань, не знають іншої ради, для порятунок їхньої дитини тільки в руках Христа, тільки він може ска­зати: „Юначе, встань!"

Говорять, що на світі немає сильнішої любові від материнської Я знаю матерів, які вже не рік, не два при кожній нагоді йдуть на цвинтар сумувати над гробом дитини. Жаль огортає серце, коли споглядаєш на них, як вони, відмовляючи молитву, гірко плачуть, немовби вчора похоронили дитину... та не менший жаль огортає серце, коли поглянемо на тих батьків, діти яких живуть, а вони плачуть над їхніми вчинками. Тому не дивно, що Ісус Христос, побачивши Наїнську матір, яка гірко плакала, знесиле­на горем, змилосердився над нею. Він воскресив юнака, і горе матері пере­мінилось на світлу радість воскресіння.

Христу-Спасителю є дорога кожна людська душа, бо задля її спасіння Він приніс Себе у хресну жертву... Ісус є тим Доб­рим Пастирем, який залишає дев'яносто дев'ять овець, а йде шукати одну заблукану. Спаситель говорить: „Я не хочу смерті грішника, але щоб він покаявся і живий був. (Езек.ЗЗ, 11). А святий Апостол Павло говорить: „І ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому" (Рим.6,11). Пам'ятаймо, що яке життя, така й смерть, а яка смерть, така й вічність.

Амінь.



Создан 07 ноя 2012



 
cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату