Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь у 22-у неділю після П’ятидесятниці




Проповідь у 22-у неділю після П’ятидесятниці

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

У чому гріх багатого, в чому правда убогого? Із нинішньої притчі може здатися, що суд Божий визначив гірку долю багатому тільки тому, що він був багатим і веселим на землі.

Але це не так просто, чоловік не був винний в тому, що він багатий, і не заслуга людини в тому, що вона бідна. У Євангелії чимало людей заможних – в історії Церкви ще більше, – які зі свого надлишку були радістю і благословенням для інших, тому що вони були милосердними, жалісливими, милостивими. І ми знаємо дуже багато людей, які у своїй убогості робляться недобрими, жорсткими, немилосердними навіть до тих, хто, подібно до них, перебувають у нужді; не в цьому справа. Нас врятує не бідність, і нас не знищить багатство як такі.

Але якщо поглянути на ці образи багатого і бідного, які Христос нам подає в таких небагатьох словах, ми бачимо чоловіка, який був багатий, у якого було все, і було в надлишку, а біля його дверей лежав жебрак. Він користувався усім, що дало йому життя, але не пошкодував тих, хто був цього позбавлений. Він прожив, не згадавши ні про те, для чого він живе, ні про те, як інші живуть, а біля його дверей голодував і сумував чоловік.

А цей чоловік був духовно багатий не тим, що перебував у смутку, а тим, що лежав, і все його життя було криком про допомогу, про жалість, про милість. І тоді як багатство затуляло у свідомості господаря дому саме питання про те, для чого він живе, як він буде вмирати і що буде потім, жебрак все життя прожив перед лицем цього питання: Навіщо? Заради чого ця скорбота, для чого ці страждання? І що ще буде попереду?

Один пройшов повз життя, а інший заглибився в його суть. Один помер непомітно, і Ангели Божі забрали його душу в місце спокою; інший помер, і його урочисто поховали, поклали в труну, а душа його порожня.

Серед нас мало багатих і бідних такою мірою, якою був бідний Лазар і багатий власник дому, біля порогу якого Лазар голодував все життя, та ми всі багаті і бідні одночасно, і від нас залежить, якими ми постанемо перед Божим лицем. Чи закриютємо ми очі на те, що коло наших дверей Лазар вмирає з голоду (тобто наш ближній).

Чи закриють наші гаразди нам очі на те, що ми спрямовані до зустрічі з Богом, і що ця зустріч буде останнім, і справді страшним судом, якщо в нас не знайдеться любові – але чистої, справжньої любові? Чого ми можемо навчитися, коли ми постійно на все скаржимось. Вдивімось у ці два образи. Ми нікуди не підемо від цього суду. Хто ми – Лазар чи багач? І якщо ми відчуваємо в собі багатія, який вже зітліває зі своїми пристрастями, – схаменімось тепер, поки ще живі, поки є ще якась сила в душі, якась сила у тілі – схаменімось тепер і оживемо! Амінь.



Создан 07 ноя 2012



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату