Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на 28 неділю по пятидесятниці




Багато покликаних та мало вибраних ".

Дорогі мої! Святі Отці Церкви говорять нам, що вибрані Госпо­дом — Це ті» які твердо тримаються Святої Церкви і проживають надією на спасіння. Це ті, що люблять читати або слухати Слово Боже, роздумувати над ним і пристосовувати до цього вчення своє щоденне життя. Це ті, для яких храм, ікони, Хрест, Святе Євангеліє є дорогими для їхнього серця. Це ті, в яких є добра душа, яка готова кожної миті на якесь добре діло. Одним словом, вибрані Господом — це ті люди, які намагаються у своєму житті практикувати закон Христовий, а якщо навіть грішать у чомусь, то щиро каються, щораз стають кращими і духовно більш довершеними.

Хоча багато сьогоднішніх людей із байдужістю ставляться до свого спасіння, щоденні турботи забирають у них багато часу. Інші говорять: „Коли вже вийду на пенсію, тоді вже буду більше молити­ся, частіше відвідувати Святу Церкву, постити і каятися у своїх гріхах". Але хто собі так думає, дуже часто помиляється, бо передчасно, несподівана смерть перенесла багатьох людей у вічність неприготованими. Хто може нам дати запевнення, що ми доживемо до пенсії чи глибокої старості?

Дорогі мої! Світ настільки намагається засліпити нас своїми швидкоплинними приманами, що ми часто втрачаємо Бога, бо витрачаємо даремно свій час не на справи нашої безсмертної душі. А хіба не сказано нам, що якщо будемо шукати Царства Божого, то все інше додасться нам?

Дорога, якою йде сьогодні дуже багато людей, є дуже хибною і обманливою, бо вона провадить до вічної загибелі, а дорога до Царства Небесного є вузькою і нею йде дуже мало людей.

ПРИКЛАД. Є розповідь про одного чоловіка, який бажав помститися своєму ворогові, засівши в лісі при дорозі. Вже день на­ближався до вечора, а ворог не йшов. Коли поба­чив велику кількість людей, вийшов із укриття і запитав: „Куди ви йдете?" „На відпуст", - відповіли йому подорожні. „То сьогодні з мого наміру нічого не вийде, - подумав собі цей чоловік, - тож піду і я з ними". На відпусті він чув проповіді священиків, які зробили великий вплив на нього. Він почав задумуватись над своїм життям, в кінці, хоча вже не сповідався двадцять шість років, приступив до сповіді. При сповіді виймає револьвер, кладе біля ніг священика-місіонера і говорить: „Ось цим револьвером я мав намір убити свого ворога, але, почувши вашу науку, що Ісус Христос більше терпів від своїх ворогів, та їм простив, я сьогодні прощаю своєму ворогові і дякую вам, отче, що ви відкрили мені очі і відвернули мене від страшного злочину".

Ось яку силу має Слово Боже, яке голоситься у Церкві де Господь Бог чудом навертає грішників, але відвічний ворог людського роду, диявол, добре знає, що не можливо втримати у своєму ярмі тих, що слухають слово Боже, і тому вживає різних способів, щоб відтягнути людей від Божих наук. Пам'ятаймо, що відвідування Церкви — це час великої ласки Божої, бо коли втікаємо від Божого Слова, то знаймо, що для нас вже немає порятунку. Ста­раймося прожити так, щоб виконати на землі все, до чого Бог покли­кав нас. Коли настане час, Господь пошле ангела смерті, щоб ми тихо і мирно відійшли і стали гідними учасниками блаженного і вічного життя в оселях Божих! Амінь.



Создан 10 дек 2012



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату