Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на неділю перед Різдвом Христовим




 


«Я прийшов, не щоб праведників покликати до покаяння, а грішних» (Лк.5,32).

ПРИКЛАД. В часі Різдвяних свят діти стояли навколо ялинки, яка була прикрашена різними святковими прикрасами. А маленькій дівчинці найбільше сподобались золоті горішки, і вона почала просити маму, щоб та дала їй ці горіхи. Мати пояснювала, що ці горіхи тільки для прикраси, а їсти їх не можна, але дівчина почала плакати і настоювати, щоб отримати бажані горішки. Мати дала їй золоті горішки з ялинки. Дівчинка зраділа, почала з нетерпінням розкрива­ти ці горішки, а тоді з розчаруванням переконалась, що вони, справді, порожні.

Дорогі мої! Проживаючи на цьому світі, ми дуже часто, немов ці діти, шукаємо приємних і гарних для ока речей там, де їх немає. Тому що приємності світу, немов ці позолочені горіхи, а коли уважніше придиви­мось, переконуємось, що вони насправді порожні.

Подібно вчинили колись і наші прародичі, вони сподобали собі гар­не яблуко, яке росло посеред раю на дереві «пізнання добра і зла», і спокусились, зірвавши його, та дуже швидко розчарувались, бо наслідки виявились дуже сумні: вони стягнули покарання на весь людський рід.

Аж ось на землю приходить Спаситель, щоб узяти на Себе гріхи людські і через смерть на Хресті спокутувати кару, відкрити людям знову двері до вічної щасливості.

Тому ми, нащадки Адама, завдяки Христу віднайшли нове життя і з колишніх синів Божого гніву знову стали дітьми Божими і спадкоємцями вічного щастя у Небі. Тому подумаймо, чи може бути якась більша радість за Різдво Христове?

Дорогі мої! Лише декілька годин віддаляють нас від цього великого рокового свята. Ще кілька годин, і ми Святим Вечором привітаємо Спасителя світу. Лишень вечірні сутінки покриють землю, а на небі з'явить­ся зірка, немов над Вифлеемом, ми, християни, за звичаєм засядемо до спільної вечері, а з наших уст залунають веселі колядки...

Завітає радість у кожному серці, радість у кожній хаті, і по всьому селі, по всій Україні. І здавалося б, що в цей час ніхто не буде мати смутку, бо цей день створив Господь на радість людям, а не на смуток, однак не всі в радості проведуть цей Святий Вечір... Подекуди заголосить і смуток, бо на землі немає такої радості, щоб не була змішана зі смутком.

А загляньмо у вікно своїх сусідів... Засіли до святої вечері, хата ясно освітлена, стіл закладений святовечірніми стравами, здається, що там панує радість, та коли ближче поглянемо на їхні обличчя, то побачимо, що на них смуток. Батько глянув на дочку; син глянув на батька, і вже всі плачуть... Чому вони плачуть? А тому, що пригадали собі, як рік тому святу вечерю готувала мама, яка сьогодні спочиває на цвинтарі у гробі, а її місце вдома стало порожнім... Як бачимо, в одних радість, а в інших смуток!

А ось далі мати-вдовиця засіла з дітьми до святої вечері, а на думку прийшла смерть покійного чоловіка, батька сиріт. Заболіло серце вдо­вине, вона плаче, а за нею і діти...

Хтось може сказати, навіщо таку радісну хвилю сумними спогадами затемнювати? Навіщо ранити людські серця і до плачу приводити?

Дорогі мої! Кожен із нас має якісь терпіння і смуток, тому свята Церква бажає нам показати, що ми не одні, хто має смуток у серці і шукає ліків і потіхи у терпіннях... Тому що смуток людсь­кого роду знайшов розраду в Ісусі Христі, Який Своїм народженням перемінив його. Не забуваймо, що мале Дитятко, в пеленах на сіні лежачи, витягає Свої найсвятіші рученята, а з Його вуст линуть слова потіхи: «Прийдіть до Мене всі, що важко працюєте, терпите недостаток і крив­ду, Я всіх вас заспокою і подам розраду». Тож звернися до Христа, Він очікує на тебе тут, у Церкві, біля Вифлеємських ясел! Амінь.



Создан 01 фев 2013



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату