Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на неділю митаря і фарисея.




„Кожний, хто підноситься, той буде принижений" (Лк. 18.14).

У неділю Митаря і Фарисея Свята Церква відкриває перед нами цінну сторінку Євангелія, де розповідається про двох людей, які молилися у храмі. Фарисей вважав себе великим праведником, вико­нував заповіді і був упевнений у своїй праведності. Йому здавалось, що мав чим пишатися: і дотримував належно постів, скла­дав жертви на храм, великих гріхів не вчинив. Стояв він перед Богом, а одночасно був так далеко від Нього, тому що був гордий. Гордився він так, ніби сам цього досягнув.

Найпоширенішим гріхом, якого часто допускаються люди, є гріх несправедливого осуду своїх ближніх. Ми майже ніколи не знаємо, що діється в душі людини, яку ми беремось осуджувати. Ісус Христос говорить: „Не судіть, бо яким судом ви судите, таким і вас осудять, якою мірою міряєте, такою і вам відміряється" (Мт. 7, 1-2). Як бачимо, Господь заборонив нам судити ближніх, бо право судити належить лише Богові. Йому відомі всі найпотаємніші думки і вчинки людської душі.

А що викликало гордість у фарисея? Він порівнював себе з грішниками: грабіжниками, перелюбниками, митаря­ми. У порівнянні з таким людьми фарисей бачив себе кращим, і це викликало в його душі почуття гордості за себе. Так і ми, дорогі мої якщо порівняємо себе з явними грішниками, то багато хто з нас бачить себе непоганою людиною. Ми повинні порівнювати себе не з грішниками, а зі святими людьми, тоді побачимо себе такими, якими ми є насправді. Це завжди буде викликати у нашій душі покору, а не гордість. Митар, власне, порівнював себе з кращими людьми, тому змушений був бити себе в груди і визнавати грішником.

Свята Церква для цього і пропонує нам святкувати пам'ять тих чи інших святих, щоб ми бачили взірець і порівнювали своє життя з іншим святим життям.

Життєвий досвід показує, що великий грішник може скоріше покаятися, як гордовита людина. Нам потрібно боятися гордості, бо вона може навіть погубити наші душі. Тому кожен із нас повинен найперше задумуватися над собою і порівнювати своє життя не з тими, хто нижче від нас, але з тими, хто вище.

ПРИКЛАД. Є розповідь про одного пустельника, який внаслідок свого монашого життя попав у гордість. Дійшовши до такої звершеності, що побачив у собі великого праведника, і внаслідок цього почав холонути до молитви, зменшувати свої духовні подвиги, і потрапив у духовне лінивство, накінець залишив пустелю і пішов у вир грішного світу. І тільки ласка Божа привела його знову у мона­стир. Під впливом монахів він пізнав свій гріх і почав жити так, як колись проживав.

Із цього прикладу бачимо, як небезпечно є на дорозі до спасіння бути самовпевненому. Пам'ятаймо, що ми не вічні на цій землі, тож нехай хрис­тиянська покора буде нашим дороговказом.

Притча про митаря і фарисея вчить нас правдивої покори: „Вся­кий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижується, буде піднесений" (Лк. 18, 14). Амінь

 

 



Создан 28 фев 2013



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату