Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Свята тінь (притча)




У давнину жив один святий чоловік. Святість його була така велика, що їй дивувались навіть ангели і сходили з неба, Щоб побачити, як на землі можна так уподібнюватись Богу.

А він жив просто, поширюючи навколо себе добро, як зірка — світло, як квітка — аромат, сам навіть цього не помічаючи. Кожен день його життя можна визначити двома словами: благотворив і прощав. Ніколи він про це і словом не обмовивсь, але це було видно з його усмішки, з його привітності та доброзичливості.

І сказали ангели Богу: «Господи, подаруй йому дар чудес!» А Бог відповів: «Я згодний. Запитайте в нього, чого він хоче».

І запитали ангели святого: «Бажаєш ти покладанням твоїх рук подавати хворим здоров'я?»

«Ні, — відповів святий. — Нехай краще Сам Господь робить це».

«Не хочеш ти мати такий дар слова, силою якого ти навернеш грішника на шлях істини й добра?» — запитали тоді ангели.

«Ні, — сказав святий. — Це справа ангелів, а не слабкого чоловіка: я молюсь про навернення грішників, а не навертаю».

Ангели запитали далі: «Може, ти хочеш стати прикладом терпіння, притягувати до себе сіянням доброти і цим прославляти Бога?»

А святий відповів: «Ні. Притягуючи до себе увагу інших, я тим самим буду відвертати їх від Бога, — у Господа є дуже багато засобів для прославлення Його імені».

«То чого ж ти, врешті-решт, хочеш?» — запитали ангели.

Святий відповів з посмішкою: «Чого мені хотіти? Щоб Господь не залишив мене милості Своєї! З нею в мене буде все».

Але ангели продовжували наполягати: «Все ж таки потрібно, щоб ти попросив собі дар чудес, або ми дамо його тобі насильно».

«Добре, — відповів святий, — я хочу творити добро так, щоб сам про це не знав».

Збентежені такою відповіддю, ангели стали радитись між собою і зупинились на тому, щоб тінь святого і ззаду, і з боків його, яку б він не бачив, мала дар зцілення хворих, полегшувала скорботи і розвіювала смуток. Так і було.

Коли проходив святий, то його тінь ззаду і з боків покривала зеленню стоптані дорога, прикрашала квітами зів'ялі рослини, повертала чисту воду висохлим струмкам, свіжий колір обличчя блідим дітям і тиху радість матерям, які плакали.

А святий і далі просто жив, поширюючи навколо себе добро. І народ, шануючи його смирення, мовчки слідував за ним, нічого не говорячи йому про чудеса його, і, забувши навіть справжнє його ім'я, став називати його Святою тінню.

Якщо ми будемо жити свято, то наші добрі справи, подібно до тіні, завжди будуть йти за нами і завжди будуть творити чудеса, про які ми дізнаємося лише в день суду.

 

Джерело 



Создан 14 мар 2013



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату