Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на хресну дорогу (1 стація)




     „Ісуса Христа засуджують на смерть..."

     Дорогі мої! Коли ми чуємо про надзвичайні явища або події у житті окремих людей чи навіть спільнот, ставимо запитання: „Чому? Яка причина? Хто завинив. " Наприклад: чому стикнулися у повітрі два літаки, на мості — два поїзди, на вулиці дві автомашини? Ми, люди, завжди намагаємось знайти пояснення, чому Бог це допустив. І робимо різні висновки. Можливо, за їхні гріхи. Бо самі юдеї говорили: „Немає кари без провини, великі катастрофи — це покарання за великі провини народу" Христос не заперечує що всі нещастя є Божою карою за гріхи. Він хоче цю причину, щоб закликати всіх нас до покаяння.

     Розважаючи про першу стацію Хресної дороги, ми пригадуємо собі про несправедливий засуд на смерть невинного Ісуса Христа, хоча не знайдено жодної провини у Ньому. Те, що вчинив колись Пилат над Ісусом, повторює кожний грішник, тому що, поповнюючи гріхи, ми знову і знову засуджуємо Ісуса до Хресної смерті.

     Куди не глянеш — всюди багато горя, нужди, хвороб та інших терпінь. Правдивий розв'язок терпіння дав нам Божественний Спаситель Ісус Христос. Він - предвічний Бог — з любові до людського роду прийняв на Себе людське тіло, став Чоловіком, вибрав дорогу страж­дання і помер на Хресті, щоб відкупити світ від вічної загибелі. А Своїм терпінням Ісус Христос освятив усяке терпіння.

     Чому ж Спаситель світу прийняв на Себе такі болючі терпіння? Він переносив численні страждання, щоб кожний з нас міг з довірою промовити до Нього: „Господи, Ти пе­реніс різні терпіння. Ти розумієш і моє терпіння і мою долю, тому прошу Тебе, допоможи мені".

     Приклад терплячого Спасителя дає нам таємничу силу і підтримку у наших стражданнях. Страждання наближує людину до Бога, освячує наші душі. Дуже багато людей занапа­стили б свої душі, якщо би Боже Провидіння не послало на них якогось терпіння. Ми знаємо, що Євангельський блудний син пізнав свою помилку і повернувся до рідного батька лише тоді, коли потра­пив у нужду, терпів голод і приниження.

     Багато людей забувають за Бога тоді, коли їм світить сонце дочасного щастя, коли їм добре ведеться. Вдень ми не бачимо зірок на Небі; коли ж настає темрява, бачимо яскраві зорі. Багато людських душ не бачать Госпо­да і Його ласк, коли їм світить сонце щастя. Коли ж настає ніч-терпіння, тоді перед ними відкривається горизонт Божих ласк, Його доброти та милосердя. Господь вдаряє людські душі терпіннями, щоб викарбувати в них образ Христа Спасителя.

     Злочинці, розіп'яті на Голгофі. Вони обоє провинилися. Один із розбійників зізнається у злочинах, кається, просить у Розіп'ятого помилування, отримує прощення і того ж дня успадковує райські оселі. Другий не звертає ува­ги на приклад Ісуса і зневажливо говорить: „Хіба Ти не Христос? Спаси Себе і нас" (Лк. 23, 29).

     Віруюча людина у своєму стражданні складає руки до Бога і до молитви, невіруюча ображається і відвертається від Госпо­да. Терпіння і вічна слава — це немов рідні сестри: терпіння на землі, а слава у Небі. А дорогою, яка провадить людей до Неба, є Хрест. Чим більше страждання, тим більша слава у Небі.

     Тому несімо наші щоденні Хрести у єднанні із Христом Спасителем, бо від Нього виходить чудодійна сила, яка осолоджує всі наші терпіння. „Вашим стражданням ви спасете душі свої", - говорить Ісус Христос (Лк. 21, 19). Амінь



Создан 18 мар 2013



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату