Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на Хресну Дорогу




     Наші гріхи стали причиною Христових мук. Святий Іван Бого­слов говорить: „Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх - це беззаконня" (1 Ін. З, 4). Як ми знаємо, що Бог створив першу людину довершеною за всією своєю природою. Бог дав першій людині визначену заповідь, заборонивши споживати плоди тільки з одного дерева „пізнання добра і зла", поклавши за порушення цієї заповіді погрозу смерті. Прародичі мали вільну волю і право вибору. Вони мали всі засо­би противитися хитрощам і підступності злого духа.

     Адам, порушивши заповідь Божу, стягнув гріх не тільки на себе, але і на всіх своїх нащадків. Тому існує загальне правило: потрібно боротися з гріхом, поки ще ним не зранене серце. Тож як же охоронити себе від ран гріха? Люди, досвідчені у християнському житті, які досягали висо­кого ступеня християнської досконалості, дають нам наступні пора­ди: насамперед, потрібно уникати всіх випадків до гріха, якнайчаст­іше потрібно уявляти собі всюдиприсутність Божу. Частіше роздуму­вати про життя Нашого Господа на землі, про Його страждання і смерть.      Ми змушені стежити за собою, своїми почуттями, бажання­ми та вчинками. Частіше приступати до Святої Тайни Покаяння і Святого Причастя. Дуже важливо боротися з пристрастями спочатку, поки вони ще не вкоренилися. На жаль, дуже часто через нашу байдужість, вони беруть верх над нами, бо маленьке деревце легко вирвати з корінням, але дуже важко викорінити велику деревину.

     ПРИКЛАД. Один побожний старець одного разу проходив зі свої­ми учнями у такому місці, де росли великі і малі кипариси. Старець сказав одному з учнів: „Вирви цей кипарис". Деревце ще було мале і він однією рукою вирвав його. Потім старець показав йому на інший, більший від першого, і також звелів учневі вирвати його. Той розхитав його двома руками і вивернув. Тоді ще показав йому старець інше, ще більше дерево. Учень з великими зусиллями витягнув його. Після цього старець показав учневі ще більший кипарис, але той, хоч багато мучився над ним, проте вирвати його не зміг. Коли ж старець побачив, що учень не має сили вирвати це дерево, звелів іншому допомагати йому, аж тоді обидва разом ледве спромоглися вирвати дерево. Тоді старець сказав до них, що ось так і пристрасті. Поки вони малі, то, легко можемо відкинути їх, коли ж занехаємо, вони закріпляються і чим більше укорінюються, тоді більших вимагають від нас трудів. А коли дуже зміцніють у нас, тоді навіть із великим трудом це можна самим вирвати їх із себе, якщо не отримаємо допомоги від святих, які випрошують для нас ласки у Господа.

     Потрібно покладати надію на спасіння, бо Ісус Христос постраж­дав і помер за всіх людей і „хоче, щоб усі люди спаслися" (1 Тим. 2, 4). Пам'ятаючи про свою неміч, завжди молитися і просити Господа Бога, щоб Він Своєю силою допомагав нам, провадив і зміцнював на дорогі спасіння.

     Часто трапляється, що людина, покаявшись у гріхах, знову впа­дає у той самий гріх. Святий Василій Великий пояснює: „Коли хтось, раз покаявшись у гріху, знову його чинить, то це ознака того, що він не очистився від першої причини цього гріха, від якої, знову мов з кореня, проростає гріхопадіння.

     Хоча і важка боротьба з гріхом, проте ми не повинні втрачати надії виправити і підготувати свою душу до спасіння. Хоч би яка була сила гріха, не можна забувати, що в стократ більша сила благодаті Божої. Ми не одні — з нами наш Визволитель, з нами ангели хоронителі, з нами всі святі Божі, з нами Церква та її Таїнства.

     Ісусе Христе, прости всі наші гріхи та провини та направ наші стопи на виконання Твоїх Святих Заповідей. Амінь.



Создан 21 мар 2013



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату