Парафія св. Димитрія Солунського с. Лісна Велесниця

Проповідь на Вхід Господній в Єрусалим




     Сьогодні благодать Святого Духа нас зібрала, і всі, взявши Хрест Твій, промовляємо: благословен Хто йде в Ім'я Господнє; осанна в вишніх! (Стихира свята).

Після воскресіння Лазаря Господь Ісус Христос, сівши на молоде ослятко, вирушив до Єрусалиму. Звістка про те, що Спаситель гряде в Єрусалим, пронеслась по місту, і множество людей вийшло на зустріч Того, Хто воскресив Лазаря. Охоплені радістю люди зривали гілки з дерев, застеляли своїм одягом шлях Спасителю. Осанна в вишніх, благословен Хто йде в Ім'я Господнє! - було чути звідусіль.

     Книжники і фарисеї, як і багато інших жителів Єрусалиму, хотіли бачити в Ісусі Христі земного царя, маючого владу звільнити народ від римського панування. Але в Своїй проповіді Господь говорив про Царство, котре не від світу цього (Ін. 18. 36). Про Царство Боже.

Господь не бажав земної влади, і це було незрозумілим для оточуючих Його людей. Господь передбачив, що ті ж, які кричали Йому «Осанна!» через декілька днів будуть кричати «Розіпни, розіпни Його!».

     Дорогі браття і сестри! Слухаючи євангельську розповідь про те, як жителі Єрусалиму з захопленням вітали Спасителя, а потім, через декілька днів, злословили і хулили Його, ми задаємо собі питання: як могла відбутись така переміна в їхніх серцях? Але замість осудження їх корисним є звернутися до самих себе и подивитися, чи не відбувається подібне з нами. Бо ж наше щорічне великопісне покаяння, говіння та сповідь, наше причастя Святих Таїн чи не являються торжественною зустріччю Господа і Спасителя, подібно до тієї, яку приготував Йому Єрусалим? Жителі Єрусалиму виголошували: Благословен Хто йде в Ім'я Господнє, і ми приступаючи до Святої Чаші, чуємо ці ж слова і відповідаємо на них молитвою: «Вірую, Господи, і визнаю!» І Господь кожного разу, зі Свого невимовного довготерпіння і милосердя, подає нам Свої Святі Тіло і Кров. Та чи довго ми зберігаємо вірність нашим обітницям? Проходить час - і ми стаємо такими, якими були: колишні гріхи, те ж недбальство за душу свою, і цим ми, ніби з древніми жителями Єрусалиму, знову розпинаємо Спасителя. І скільки раз в житті відбувається з нами таке падіння!

Вербну Неділю ми зустрічаємо в храмі з гілками в руках. Ці гілки - верби - нагадують нам про радісну зустріч Господа з жителями Єрусалиму.

     Ми чули в євангельській розповіді, що, зустрічаючі Господа при вході в Єрусалим, всі вийшли до Нього з пальмовим віттям. Ми замінюємо їх вербами.

     Тими гілочками верби нехай будуть наші добрі справи. І тим нашим благочестивим життям ми будемо оспівувати вхід Господній у ворота нашої душі. Яка славить Його в молитвах. Тому, якщо хто думає, що досі виконував закон Божий нехай іде за Христом, щоб бути досконалим. Нарешті всі ми, як ті діти ізраїльські, покличемо серцем щирим: "Осанна Сину Давидовому! Хочемо, щоб царював над нами повіки!" Амінь.



Создан 23 апр 2013



cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату